Льон-довгунець вимогливий до добрив, що пояснюється відносно малими розмірами кореневої системи, низькою її фізіологічною активністю, високим виносом елементів живлення урожаєм та коротким вегетаційним періодом.

На формування 10 ц льоноволокна з 1 га виноситься близько 80 кг азоту, 30 кг фосфору, 60 кг калію, 60 г бору, 65 г міді, 320-340 г марганцю, 300-400 г цинку, 5-6 г кобальту та ін. елементів. Переважну більшість поживних речовин рослини виносять за короткий період з початку росту до кінця цвітіння: азоту 70-84%, фосфору 67-80%) і калію понад 70%.

Для льону рекомендуються помірні норми азотних добрив.

Надмірне азотне живлення може спричинити вилягання рослин, призводить до ураження хворобами, затримує розвиток і достигання, зменшує вихід волокна і погіршує його якість.

Нестача азоту проявляється в слабкому рості рослин, стебло стає тонким, коротким, різко зменшується врожайність. Азот засвоюється впродовж всієї вегетації льону, але найвідчутніше впливає на врожай у період від фази "ялинки" до бутонізації.

Найбільша кількість фосфорузасвоюється рослинами у фазах "ялинки" та бутонізації.

Нестача фосфору у перші дні росту, до утворення 5-6 пар листочків, є критичною для загального розвитку й особливо для утворення в стеблах елементарних волокон.

Достатній рівень фосфорного живлення прискорює достигання рослин льону з одночасним підвищенням врожайності волокна і насіння.

Нестача каліюв перші три тижні росту і в період бутонізації та цвітіння негативно впливає на врожай насіння та якість волокна. Калій продовжує тривалість функціонування листкового апарату рослин, збільшує кількість елементарних волокон у пучках та кількість волокнистих пучків у стеблі. Рослини стають стійкішими до вилягання, волокно набуває міцності.