Листя стевії містить низькокалорійний замінник цукру - сахарол. Він у 200-400 разів солодший за буряковий цукор. Сухі листки стевії солодці за цукор у 30-40 разів. Кількість продукції, яку можна одержати з 1 га посіву стевії, еквівалентна 35 т цукру, що в 10 разів більше, ніж дає гектар цукрового буряка.

Джерело солодкості стевії -глюкозид стевіозид, якого міститься у рослині 6-12%. Міститься він у всіх надземних частинах, але найбільше у листках. У більшості країн Південної Америки, Китаї, Тайвані, Кореї і Японії на ринку солодощів сгевіозид займає понад 41%. Стевіозид одержують в чистому кристалічному вигляді. Цей підсолоджувач дає можливість знизити калорійність продукту (цукор - висококалорійний), не ферментує, не чорніє. Його широко використовують при виготовленні напитків, кондитерських виробів, жувальних гумок, зубної пасти, губної помади. Особливо він цінний для виробництва дієтичних продуктів харчування.

Крім стевіозиду, із листків стевії добуто цілий комплекс солодких глюкозидів, з них другим за значенням є ребаудіозид (50% від вмісту стевіозиду).

У стевії міститься комплекс вітамінів, мінералів, ефірних олій, флавоноїдів, танідів та інших поживних речовин, що робить її цінною лікарською рослиною.

Стевія рекомендується як цукрозамінник для хворих на діабет, оскільки стевіозид стимулює секрецію інсуліну, водночас не знижує цукор у здорових людей. Постійне її вживання позитивно впливає на діяльність серцево-судинної системи, нормалізує артеріальний тиск, підвищує імунітет, виводить з організму радіонукліди і шлаки, зменшує вміст холестерину.

За своїми смаковими якостями успішно конкурує з такими цукрозамінниками як сахарин, ксиліт, сорбіт, аспартам.

Стевія має консервуючі властивості, зупиняє розвиток грибків і бактерій. Вона придатна для консервування плодів і овочів.

 

Батьківщина стевії - гори Парагваю. Місцеві тубільці підсолоджували нею чай та інші страви впродовж тисячоліть. У 1918 році доктор Голе-сей дав цій рослині теперішню назву. З 1930 року в Парагваї були закладені великі плантації для промислового виробництва цієї культури. Але все це парагвайцями трималось у великому секреті і неможливо було вивезти цю культуру в іншу країну. Лише тільки в 1971 році насіння і черенки стевії вдалось добути японцям. А через 6 років Японія вже продавала підсолоджувач з її листків. Зараз стевія завезена до багатьох країн, а в 1985 році вона появилась в Україні.

Вирощується в Закарпатті, Криму, Тернопільській області. Найкращі умови для вирощування в Криму, де в 1999 році плантації стевії займали вже 10 га.